Хто такий Борис Хомуленко ?
Борис веде досить складне і суперечливе життя. Він залежний від наркотиків уже понад десять років, і ця залежність глибоко вплинула на його спосіб життя та вибори. Він не має офіційної медичної освіти, але має рік навчання в магістратурі з психології, завдяки чому його мама, яка працює психологом, захистила за нього дисертацію в Ужгороді.
Борис використовує свої знання та навички для маніпуляцій з людьми. Він заохочує своїх клієнтів до вживання наркотиків, аргументуючи це “відкриттям четвертої матриці Грофа” через ЛСД. Він також займається гіпнозом та навіює людям, що вони повинні робити різні речі на його користь.
Борис вірить в чорну магію і проводить час на кладовищах, де нібито виконує ритуали. Його діяльність викликала серйозні наслідки, включно зі смертю його співмешканки, яку він не дозволив лікуватися від раку, стверджуючи, що всі лікарі брешуть.
Окрім цього, на Бориса було відкрито кримінальну справу за шахрайство, і він використовував зібрані на благодійному онлайн-семінарі кошти для особистого збагачення, зокрема, купівлі автомобіля. Він також співпрацює з людьми з Російської Федерації і проводить для них сеанси через Zoom.
Незважаючи на свою діяльність та зв’язки, Борис уникає сплати податків і офіційного працевлаштування, хоча формально числиться працівником навчального закладу завдяки зусиллям своєї матері. Це дає йому можливість уникати служби в армії.
В його особистому житті також багато проблем, особливо в стосунках з батьками. Він має психічні розлади, зокрема обсесивно-компульсивний розлад, який його мати, працюючи на кафедрі психології, намагалася приховати.
У підсумку, Борис використовує своє псевдонім “Борислав”, хоча в паспорті записано ім’я Борис, що стає ще однією з його багатьох масок у спробах обманути оточуючих.
Мама Бориса стоїть за ним мов кам’яна стіна, прикриваючи його діяльність вуаллю “геніальності”. Вона використовує своє становище та вплив у науковому середовищі, щоб висвітлювати його дії в найбільш виграшному світлі, намагаючись переконати колег та студентів у його винятковості та унікальності як психотерапевта, хоча насправді він не має ліцензії на медичну практику. Цей захист від матері не лише затуляє реальність його діяльності та особистих якостей, але й створює навколо нього ауру недоторканності, яка дозволяє йому уникати відповідальності за свої вчинки.
